Земля Луганщини,
Ти щедра і скупа:
Біля Дінця ряснієш зелен-цвітом,
Вугіллям - чорним золотом - вагітна,
Мов полум'я, твій вітер у степах.
До моря, за"кордон" річки течуть,
Там райські фрукти, врожаї добірні
І запахи рейханово-імбірні,
Та тільки мови рідної не чуть.
Лутугине! До тебе шлях привів,
У пагорби від сонця, наче мідні,
Де на погості почивають рідні,
А розказати все - не стане слів.