Не сумуй, моя мамо, що снігом покрилися скроні,
Головне, щоб ніколи твоя не старіла душа...
Я, з любов"ю, ріднесенька, вишила, нині, ікону,
Щоби Божая Матір до віку тебе берегла...
Час летить...Він, чомусь, зупинятись не хоче...
Ти добавила рік ще до віку, матусю моя...
Знаю: була нелегкою доленька в тебе жіноча,
Бо, хіба ж, ти для себе? - для нас, в цьому світі, жила...
Ти молилась за нас...ти не спала, матусю, ночами...
Твоє любляче серце не знало ні втоми, ні літ,
Бо немає людини добрішої в світі, ніж - мама...
Так живи ж дуже довго, не знаючи, горя і бід...