Вітер куйовдить русяве волосся.
Мягко лягає хвиля до ніг,
Сонце сідає в долоні до хлопця,
В очах його сірих відбився ВСЕсвіт.
Щастям наповнилось серце по вінця,
Сміх із очей променить, золотить...
Світло в долонях засмаглого хлопця-
Чудо буденності, радості мить.
Б'є відчуття у міжреберний простір:
Ось воно справжнє, істина тут.
Я віддаю свою душу на розстріл
Цим почуттям і звільняюсь від пут.
Сонце сідає, густішає вечір.
Хлопчик сміючись - на носі сонця -
В річку шубовснув - збрижився простір
Сміхом наповнилось світу буття.
Ясність до болю у тілі і в серці:
Хлопчик і всесвіт і я споглядач -
Разом СОтворена вічність і єдність.
Щойно народжений сенс надбуття.