Євромайдан, євромайдан...
Киплять знамена... і слоган,
І сало тут, і чистоган...
Із владою — хоч на таран!
То наш капкан, то наш капкан!
О, сину, то не твій є стан!
“Нам євроволі! — і хутчіш!Свободи нації!”
Свободи, гірш, ніж в папуасів...
За вільний подих — запллатить,
За лемент, що в вухах лящить,
Та ще й за Дніпр, за ясні води...
Такої хочете свободи?
Вона, лукавая, прийде,
В кожну оселю загляне,
Чесні здобутки порахує,
І мозолі оподаткує,
І з столу вашого згорне
Останні крихти...
Й на вашій тризні пропіє
той гімн побідний!..
А ви, одурені, несіть,
Несіть панам і хліб, і сіль,
Ще й, може, коровай на таці,
Та ще чимдуж, чимдуж кричіть:
“Свободу нації!”
Танцюйте так, щоб на Малайях,
А, може, десь там, на Гавайях,
А, може, десь, в морських глибинах,
Земна кора зазнала впливу;
А в пам яті Планети день,
І стало всім не до пісень...
“Дотанцювались — всі зітхали,
І тисяч-тисячі людей
І рятували, і шукали,
Кого ще море не забрало,
Кого і досі не знайшли...
Та чують надра вже земні,
Що знов неспокій ім віщають...
Євромайдан, майдан-привіт,
Ти хоч би з глуздом на совіт
Тверезо став,
Коли цей кольоровий
дрист
Тут затівав?
Ти хочеш європейських звізд –
Go to West! А наш поріг
Він батьківським чолом проріс —
Не відірвать!