Бесы

Павел Безъязычный
       Бесы.

                Слова  А. Пушкина,  перевод  на
                северский  язык  П. Безъязычного.

Крутя  снег,   имглятца  хмары.
Месяц - тольки  шо  видать.
У  снягу  вихая  мары -
Нячяго  нам  ня  спазнать.

Еду  я  у  чистам  полю,
Толькя  звоник – дзинь-дзилинь,
Дак  страхотна  паняволя
Миж  няведамых  далин!

«Эй,  хадись,  ямщик!» «Ня  хочють!
Знов  палоззя  затягло!».
Вихар  залипая  вочи,
Снегам  шлях  пирямяло.

Хать  стрильляй,  слядов  ня  видна.
Збились  мы,  та  й  шо  рабить?
Бачиш -  бес  нас  водя,  быдла,
Будя  й  даля  ён  крутить!

Паглядися,  скрозь  ён  грая -
Разгулялась  чяртавня.
Вось,  таперь  у  яр  штурляя
Ён  здчялага  каня!

Вось -  вярстою  нябувалай
Ён  стырчить  пярёд  имной,
Маланьнёй  якойся  малай,
Блысня  у  имгле  пустой.

Нося  хмары  ветяр  злючяй,
Месяц – толькя  шо  видать!
Светя  ён  на  снег  лятючяй.
Ничяго  нам  ня  спазнать!

Сил  няма  крутитца  боля.
Та  й  званочяк  шось  замовк.
Кони  стали.  Шо  у  полю?
Вовк  пужая,  чи  пянёк?

Вихарь  злитца,  вихарь  плачя.
Кони  сторашка  храпять.
Бутцам  хтось  далечя  скачя,
Вочи  у  имгле  гарять.

Кони  бечь  изнов  знялися,
Толькя  звоник – дзинь-дзинь-дзинь,
Бачю – духи  разайшлися
Миж  бялеючих  далин!

Та  й  бясконца,  та  й  бязрядна,
У  якойся  новай  гре
Закрутились  бесы  разна
Бутцам  лист  у  наябре! 

Колькя  йих?  Куды  ганяють,
Серцу  жалю  дадають?
Чи  рагатага  хавають?
Ведьму  замуж  выдають?

Нося  хмары  ветяр  злючяй.
Месяц – толькя  ба  миргать!
Светя  ён  на  снег  лятючяй.
Нячяго  нам  ни  спазнать!
 
Ройла  бесав  закрутилась
У  бязмежнай  вышыне,
У  вищянню  захадилась -
Толькя  серца  рвуть  имне!