Пережила, перегоріло, перетліло.
Розвіяв вітер і замів сліди.
Чому ж тоді, скажіть, вряди-годи
Зринає те, що вже давно переболіло?!
Брешу собі, що вже давно нема
Тих почуттів, які тримали на межі.
Та в потаємних закутках душі
Таїться грішних тих бажань пітьма.
Жену від себе недоречний сум -
Не з тим живу. Але життя трива.
А інколи болить?! Знач ще жива...
І лиш відзнаки потаєнних дум
В свічаді бачу на чолі своїм -
Що я не Та і що живу не з Тим.