Вогонь торкає рук
І ріже темінь ночі,
Прямує в далину
До змучених очей.
Вклонися до вогню
І жити знов захочеш,
Відчуєш справжній біль,
А може серця щем.
Піднятись і піти,
Злетіти в синій простір,
Із серцем, мов вогонь,
Сягатимеш зірок.
Та сяйвом золотим
Лишиться сум дівочий.
Лишися дивом ти
І смерть відстрочить строк.