Тихо дишеш мені
у розкриті долоні,
Там малесенький коник
принишкло застиг.
А тоді як підстрибне
щосили на волю
Аж потрапив у розсип
каштанових кіс.
Запищала!
Забився у відчаї коник.
Як же заздрю я,
конику милий, тобі!
Буду дихать у вухо,
розплутувать довго,
Я і сам полонений
цілунків твоїх.