Королева Зима
Золоті вітрила хмар
Мчать за небокрай,
Золоті вітрила мрій
Мчать в далекий край,
Край дитинства і квіток,
Солов’їний край,
Де шумить оркестр дібров
І веселий гай.
Там давно мене нема,
Там лиш заметіль
Пісню люто завива
Про шалений біль,
Що в душі моїй трива
Стільки довгих літ…
-Ой, ти, лютая зима,
Королева бід,
Замети дороги всі
У моїй душі
До щасливої весни,
Де зостались ми.
Пам'ять снігом замети,
Серце в кригу скуй,
Зачаруй в два кольори
Різнобарв’я дум.
-Я б і рада це зробить,
Та вогонь пала
В серці твоїм, як весна
В розпалі буя.
Ти уб’еш в мені мене,
Серце спопелиш,-
Потечуть весни струмки
З талих рук моїх,
Біла шубка стане вмить
Як старий жупан,
І обличчю чарівним
Більше не бувать.
Не проси мене про це,
Не гніви мене,
Якщо правда є в тобі,
Час і твій прийде.
І пришпорила коня-
Тільки вдарив сніг
По обличчю мов батіг -
Неприступність літ…
Березень 2013
Зорі на долоні
Пелюстки кохання - пелюстки троянди -
Ніжний дотик серця до перлин душі.
Якщо хочеш щастя, вічної любові
В саму сутність світу навіки поринь.
Там горить-палає невгасимим сяйвом
Моє серце тихо серед вічних зір,
На долоні в Того, що і є Любов’ю,
Що і нас з тобою навіки створив.
Травень 2013
Надвечір’я
Надвечір’я. Падають зорі
В загадкову сутінь землі.
Свіжескошеним пахне хлібом
Вдалині мерехтять вогні.
Через поле здіймає руки
Велет-ліс у небесні світи.
Тіні дві біжать перед нами,
Повний місяць за нами іде.
Дві зорі нам в серця упали -
Запалало полум’я вночі, -
Поцілунок з’єднав навіки
Світле небо і сутінь землі.
Якщо ми не розтанемо в Ночі -
Ніч розтане в небеснім вогні.
Головне на небесній дорозі
Наготові тримати шаблі.
Травень 2013
Криниця
Піду до криниченьки
Напитися водиці,
Піду шукать по лузі
Щасливого дитинства.
В водиці із криниці
Побачу рідне личко,
Таким як воно було
Років тому зо тридцять.
Защемить в серці туга
І біль прониже душу,
Розніс вітер повсюди
Всю кульбабу по лузі.
Розніс по всьому світу
Шалений вітер щастя.
Пустеля тільки всюди,
Бархани негараздів…
----
Водиця із криниці
Напоїть спраглу душу,
Веселий щебет пташок
Розгонить в серці тугу.
Квітень 2013
Видіння чарівне
Сутінки. Ледь видко твої руки од заграви -
Червоні обриси- видіння чарівне.
Все навкруги стихає - симфонія останнім
Акордом вечора бринить… і змовкло все.
Ніжний дотик- хвилі прокотились аж до серця,
Й стихли десь далеко в глибині душі, -
Впали зорі золоті, мабуть, із краю неба,
Бо в холоднім космосі жити не змогли,
Й, наче діти, притулились у твої долоні,
Та й затихли, засинаючи на них…
Зачарований, я свій тамую ледве подих,
Бо я знаю, хто картину цю створив…
Листопад 2013