"Та же удаль,
Тот же блеск в его глазах,
Только много седины в его кудрях..."
"Безсоння, безвілля, безладдя"-
Вивчаю правопис старанно,
Це все, що у мене лишилось
Опісля шкільного кохання.
Кумир був на Пушкіна схожий,
Та ще й одпустив бакенбарди!
Ходив кучерявий та гожий,
І ось шлюб узяв незабаром.
Вона працювала в крамниці,
Висока була, чорноброва.
Було в ній на що подивитись -
Сама Наталі Гончарова!
Не знаю, як вижить вдалося.
Не став він до клубу ходити,
Забулось курчаве волосся
І очі, мов небо, блакитні.
Та якось з далекого краю
Я їхала в юності місто,
А транспорту завжди немає-
Автобус якийсь зупинився.
Геологи їхали з варти,
Люб'язно мене привітали,
Веселії сипали жарти,
Пісні під гітару співали.
І т1льки один попереду
Сидів, як струна нерухомо.
Та постать і сиве волосся
Здалось мені дуже знайомим.
На виході глянула в очі:
О, Боже, це ж давнє кохання!
Він чемно отак привітався
І це була зустріч остання.