Бездонна ніч наповнена віршами,
Яких, чомусь, я знов не напишу. -
Зникають, пересипані думками,
Слова і рими взяті на ходу.
І плавляться, як сніг у теплій жмені,
Течуть до ніг, лягають на сліди,
Тікають в безвість, як зайці шалені.
Чогось не хочуть смирно підійти,
Заглянути мені у саме серце,
Шукати очі мої в темноті,
З'явитись легко на старім паперці
Як моє відображення в ріці.
А я на нічку затамую подих,
Хоч часу мого трошечки вкрадуть,
Але почують що ніхто не ходить
І сміло під олівчик мій прийдуть.