Береги дитинства,
береги далекі,
Там, де в синім небі
ластівка кружля.
Там, де плачуть верби
над зеленим плесом,
Сонце в синім небі
тихо догора.
Щось кумкують жаби
про небесні шати,
Що у них убралось
сонце перед сном.
Місяць виглядає
із-за синьой хмари,
Дивиться, чи сіло
воно за ліском,
Щоб на небо вигнать
зоряну отару,
Сутінок вечірніх,
що вершки поїсть.
І йому назустріч
вийшла вже кохана
Чорноока юна
королева-ніч.
Береги дитинства,
береги далекі,
Мені вже ніколи
до них не пристать,—
Човника, що возить
на зелене плесо
Струхнявив у порох
невблаганний час.
15.12.13