Тиша, коли Луна
Оволоділа світом.
Тиша, коли весна
Всюди буяє цвітом.
Тиша, коли навкруг
Рідні лежать простори,
А десь у полі плуг
Землю пахучу оре.
Тиша, коли в полях
Зріє на сонці жито.
В’ється до щастя шлях
Й хочеться довго жити.
Тиша, коли пісні
Нам соловей співає,
Вишні плоди рясні
Вітер з гілок зриває.
Тиша, коли дзвінкий
В лузі струмок дзюркоче,
Наче потік стрімкий
Річку створити хоче.
Тиша, коли в краю
Злагода, мир і згода,
Наче життя в раю,
Гарна завжди погода.
Тиша, коли війни
В світі ніде немає,
Сняться всім гарні сни,
Людство відраду має.
Тиша, коли народ
Волю свою відчує.
Влада дає оплот,
Примхами не лінчує.
Тиша, допоки є
В душах людських свобода.
Щастя вона дає,
З нею у всьому згода.
Тиша, допоки нас
Хтось обмануть не хоче,
Волю народних мас
Прагне змінить охоче.
- Громом розбудять світ
Кривда, обман і зрада,
Дасть в той же час одвіт
Хором людська нарада.
- Блискавкою проб’є
Жагу до змін в людині,
Швидко народ зоб’є
В нехоті стрій єдиний.
- Хвилею, валом враз
Кожний без кличу встане,
Щоб не терпіть образ,
Супротив зла повстане.
Гасла і прапори
Замайоріють всюди.
До торжества пори
Будуть стояти люди.
… Тільки народний гнів
Тишу порушить зможе,
Море сердець вогнів
Гноблення переможе!.