Як довго я на Зиму цю чекала
Я в мрію ввірувала ту як неня ввірує в своє дитя,
Цю мрію я плекала ніби Лелю у барвінковій в’язані колисці,
Та розчаровуватись в ній не мела я.
Бо мрія й досі в дорогому вбранстві і на червоному помості,
Стоїть вона в сріблясто-білому, мереживо-квітчатому розмаї
Така прекрасна, горда, вона зима ще дуже юна пані,
На ту красу дівочу, на білі плечі на ті небесні сірі очі,
Лиш глянути, збереться цілий світ, усі вітри злетяться в вирі ночі.
Твій білий сніг фота неткана, у діамантах всі річки,
О Санна ти о Санна мороз співає! Моя кохана тільки ти!