Н.Кислощук.
Привіт! Так боляче мені
Було читать рядки ті щемні,
Розпачливі, важкі, сумні,
Та в більшості своїй даремні,
Що вилилися на папір.
Так, боляче було! Повір!
Читав, і туга в тих словах,
Знов серце краяла і душу,
Вселивши підсвідомий страх,
Що я собі признатись мушу:
Я вам насправді співчував,
Бо щось подібне й сам пізнав.
Серед цих слів, у їхнім вирі,
Я розгубився і тремтів,
Як злодій у чужій квартирі.
Не знав, а може не хотів,
Повірити в таку мороку,
І стати із чийогось боку.
У вірші чуть набату дзвін:
Питання, біль, печаль, тривогу...
Хто винен більше - ти чи він?
....................................................
Порада замість епілогу:
Чия у скоєнім вина -
Ви РАЗОМ поясніть синам!!!
Так думаю. Хоч стій - хоч скач.
Не так сказав? Тоді пробач!