жити зо дня у день
як гусінь
харчуючись на автоматі
харчуючись з автомату
з автоматом, під автоматом
життя суцільне тобі харчування, автомати та мрії
Що з наступного понеділка ти почнеш крок за кроком перетворюватися на метелика
золотошкіру бджолу чи просто на птаха колібрі
п"єш із брудних чашок
водиш руками по столу
із заплющенними очима
нервово здригаючись кожен раз
коли відчувають долоні
шершаві крихти сухого хліба
аж врешті решт засинаєш свинцево
на червоному кріслі
під шурхіт невидимих важелів
внутрішніх часових механізмів
зеленого листя китайської псевдо-троянди
і десь під схід сонця нарешті побачиш
себе і тебе
у натовпі, в пащі
натомленого літака
там, уві сні, нас звідкись евакуюють
всіх навколо тіпає
гвинти напинають поверхні
і люто шматутють повітря...
...у плюшевій сірій безодні
підкладці китайських курток
як в радіо перед світанком
одне лиш гудіння живе
... а я лише бачив як ти мені посміхалась...
і коли ніхто не очікує,
очі зайняті чимось іншим,
серце перестаЄ вистрибувать,
а .потім знов тупотить ногами
Зсередини по напнутим ребрам
я тут я тут ятут ятут ятутятут
Розпахнуті вщент усі отвори, люки та очі
в дірявій прірві дверей
ворушиться небо
побитим псом шуготить повітря
за баррикадами очманілого натовпу
пишуть батьки останні листи на мобілки дітям на землю
а я стою і розумію
Що звідси ніхто нас не зможе евакуювати.
а ти подивилась на мене
так ніби я знаю, що маю робити
що маю робити
що маю робити -
не дати тобі загинути тут
серед розкритих ртів осяяних білим криком сліпучого розпачу
Нарешті, до мене нарешті доходить
і я огортаю тебе руками
...розчулений вулик, тремтливе повітря, зворушене мОє гніздо...
і виштовхую з літака
Я люблю тебе. Я люблю тебе.
Я - тебе. Я - тебе.
Тебе. Тебе.
Я.
далі закриваю очі,
повільно рахую,
а сам собі думаю
життя суцільне тобі падіння
з поламаного літака
та надія, що вже наступної миті,
зараз, от зараз,
ти почнеш перетворюватися на метелика
золотошкру бджолу чи просто на птаха колібрі