Кликало Щастя:
- Ходи, подивися,
он міст веселковий з'явився у висі!
- Та ні, не сьогодні, багато роботи,
графіки, звіти - турботи, турботи!
Мовило Щастя:
- Дивися, хмарина, мов квітка у небі,
це ж треба, це ж треба!
- Потім, все потім, не маю й хвилини,
знову рутина, щоднини, щоднини!
Стукало Щастя тихесенько в шибку:
- Ніч така зоряна - стежечку видко!
- Щось мені боязко, краще вже вдома,
вдома спокійно, а ніч - невідома!
Кликало Щастя:
- Дивися, лелеки,
вони наче мрії,і блИзькі й далекі!
- Не зараз, щось важко, мені б відпочити,
будуть ще інші лелеки летіти!
Тиша у домі,
пустому, німому...
- Щастя, ти де? Що робити самому?
Більше не кличе, не стукає в шибку,
де Мрії немає - там Щастя не видко!