Ти ще жива, моя верба,
Другиня юності моєї.
Була то радість, чи журба –
Ми порівну ділились нею.
***
Одна ти, вербонько, все знала
Про зустрічі мої, зітхання.
Це біля тебе я сказала
Слова ті перші про кохання.
Була ти свідком тих розмов,
Що біля тебе розмовлялись,
Була суддею знов і знов
Тих віршів, що мені читались.
Як часто віти простягала,
Коли за мене ти раділа.
Зі мною сльози проливала,
Коли мене недоля била.
Щасливих років напророчу,
Щоб іншу юнь могла стрічать,
Тобі я, вербонько, так хочу
На пам'ять стрічку пов’язать.
15.03.2003 рік
Світлина з Інтернету
***
https://www.facebook.com/ivpusto/videos/936144456469421/
Юля Куропата
Розплітає верба коси,
Над рікою ніжність сіє...
Впали з неба чисті сльози
Окропили наші мрії...