Веселий й надто гомінкий сатир
У лісі на сопілці виграва.
Грає казково, проповідуючи мир,
І все навколо розквітає й ожива.
Він вабить німф солодким ніжним співом,
Гойдає їх, мов у колисці, на гіллі,
Вони ж ведуться, посміхаючись так хтиво,
Й йому підспівують, неначе солов’ї.
Він пригощає їх вином п’янким чудовим,
Потім на вушко їм нашіптує казок
Про те, що любить їх єдиних винятково,
І що із неба їм дістане всіх зірок.
І ось, коли вони, сп’янілі від бажання,
Не можуть втриматися в одежі тісній,
Він так зухвало і без зайвого вагання
Кохає палко їх у тиші тій лісній ! ! !