"Нехай коні сині
Принесуть на спинах дужих
Щастя Україні
Та розтопчуть зло на порох
Копитом широким..." (В.Повня)
Аби порох був м'якеньким
З ворогів Вкраїни-неньки,
Ми - поети, стражі Слова -
Вухналі куєм, підкови
Ще й благаєм всіх богів
Розрізняти ворогів,
Бо такі є, що, ого! -
Люблять лупцювать свого:
В спину штурхати - не в лоб...
Нема спасу від нероб!
Думати їм, бідним, трудно,
Тож, аби не було нудно,
Як закінчаться обжинки,
Помолившись святій Жінці,
Ідуть-їдуть до столиці
Западенці довголиці
Й круглолиці западенки
Захищати, ніби, Неньку.
А згадати про ікону
"Прибавлєніє ума",
Та усім одним фелоном
Об’єднатися? Дарма...
Не дарма! Хто ще живий,
Не дивися в рот чужий!
Гілку мира з пальми-древа
Хтось в руках не піднесе.
І місцина та, де є ви,
Хай для вас понад усе,
Понад всіх і всього, буде
Ненькою довіку, люди!
Тож, закінчуючи тост мій:
Йдіть, коли покличуть, в гості,
І частуйтеся й співайте!
Що, не кличуть? Зачекайте.