Елисавета Багряна
ЗАБУТТЯ
Говори, говори говори! –
я, примруживши очі, вчуваю:
– Над землею і морем вітри
нас несуть у простори безкраї.
Зліва вечір кривавий горить,
справа онде пожежа куриться,
де світанку зуспіє нас мить?
І куди ця дорога зміїться?
Чи туди, де в єднанні думок
нам горіти в небеснім безмір’ї,
де межи незліченних зірок
запалає і наше двозір’я.
– Й хоч не знати, дорога куди,
лиш веди за собою, веди...
(переклад з болгарської – Любов Цай)
***
Оригінал:
Елисавета Багряна
УНЕС
http://liternet.bg/publish5/ebagriana/stihove/unes.htm
Говори, говори, говори! –
аз притварям очи и те слушам:
– Ето, минахме сънни гори
и летим над морета и суша...
Вляво кървава вечер гори,
вдясно тъмни пожарища пушат.
Де ще стигнем, кога зазори?
Този път накъде лъкатуши?
Там ли, дето свободни ще бдим
и ще бъдем два пламъка слети,
и в нощта, сред безбройни звезди,
като двойна звезда ще засветим?
– Ти не знаеш? Аз също не знам –
но води ме, води ме натам!