Поэтический перевод с украинского:http://www.stihi.ru/2010/12/13/1248
С глазу на глаз я с зимнею ночью,
в миг волшебный лечу снегопадом,
не спрошу тебя: в радость – не в радость,
лишь привиделись мне эти строчки.
Лишь пригрезилось в мире безмолвья –
мы вальсируем в светлом мерцанье,
и легка, незаметна слеза, и
мне не важно, ты любишь ли, помнишь...
Эту ночь январи повторяют,
до весны далеко, как до неба...
Ощущаешь, как сердца потребность,
оказаться, где я замерзаю?..
Но успеешь ли?.. ныне и присно,
замолить ту вину перед Богом?
...за окном лишь снежинками письма,
что спешат за тобою в дорогу...
Фото автора.
Декабрь 2013.
Оригинал:
ЗИМОВИЙ РОМАНС.
Светлана Груздева.
Віч-на-віч, у таку зимову ніч,
В чарівну мить нічного снігопаду,
Я не питаю, радий чи не радий,
Бо це лише в уяві – в тому річ.
Лише в уяві, в світі німоти,
Вальсуємо у мерехтливім світлі,
Де сльози і легкі, і непомітні,
Де не важливо, чи кохаєш ти.
Ще ніч у січні буде не одна,
Ще до весни далеко, мов до неба.
Можливо, і у тебе є потреба
З’явитись там, де зараз я одна...
Але чи встигнеш? Господи, прости
Таку непередбачену провину!
Сніжинки, наче крихітні листи,
Летітимуть до тебе без упину...