Ми "приреченi", знай, бути разом!
Я без тебе, мов та сирота.
Вiр - не винний, втрутилась "зараза"
У стосунки любовнi, життя...
Все тепер зрозумiв, хвала Богу,-
Памя'таю про гордiсть твою!
З тою, iншою, став я небога,-
Що простиш мене маю мету!
Мудрiсть часто запiзно приходить,
Що поробиш?- такеє життя.
Розум всi помилки нам доводить,-
Не померла любов, почуття!
По слiдах:
«Успокой свое сердце, любимая» (Виктор Гусак)
http://www.stihi.ru/2014/01/07/6513
Некоторая корректировка внесена 25.02.2018
ЛГ