як жалко, мамо, Вашої весни,
що одцвіла, не знаючи розмаю
і рік молочних сивини,
що лились від біди й відчАю
як жалко, мамо, Ваших рук,
що зігрівали душу в стужу
натруджених від праць і мук,
що знали терн, не знали ружу*
як жалко, мамо, ...
та тепер,
чи зможу Вам за все віддячить?
снується нитка між ребер,
снуться і росою плаче...
ружа* - троянда
21.11.2013