як це взагалі сталося?
чи в тебе
було забагато будматеріалу?
чи просто помилка
на темну від плану голову?
усіх пояснень
мені убогому
так замало
нажаль
в мене вимкнена здатність
в молитві схилятись додолу.
щенячі погляди твоїх фанатиків слизькими краплями на рядні.
в яскраві стрічки,
бездушні фантики,
в брудні сріблястії кольори
руками білими і тремтячими
і дерев`яні і золоті
твої фігури
неначе іграшки
самостраждально вбирають вони.
якщо насправді
такий єси ти
то ліпше зразу вогнем святим
мене язичника накажи спалити,
своїм крилатим накажи спалити
й фанатики най будуть ситі тим...
та ж ти не такий,
еге ж?
ти надто переоцінений
створіннями малодушними
затиснутий на п`єдистал
не треба,
поки не бентеж
їх душі слабкі направжністю
і істинами порушеними
про те, ким ти врешті став.
ти тільки скажи,
як це сталося?
ми ж начебто зайва деталь
забуті на складі коробки
нікому не треба
не жаль
божественні недоробки
а може й недопалки
хай.
але ж ти про щось таки мріяв?
ти щось наувазі ж бо мав?
забув
не здійснилось
завіяв
а мо не хватило барв?
пробач я напевно невірний
мене називають так часом
та ми тут ледь-ледь
і зірвемось
у клімат жорсткіший за цей.
уже затягається ласо
я прагну
бути помірним
лишаючись знову поміряним
числом невзаємних ідей.
ми й яблуко вже дожували
солодкі на одязі плями
так жадібно із насінням
зоставшись без їжі
знов.
доїли
утерлись
забули
і навіть не взяли до тями
що те мале і зелене
воно і було любов.
я знаю
тобі там болить
стократ від нашого болю
пробач
що я майже язичник
пробач
що пишу, не молюсь
пробач
що так склалось негарно
і Господи
дай собі волю
і може покинуті
зможем
нарешті все зрозуміть.
***