Из украинской поэзии:
Василий СИМОНЕНКО
(1935-1963)
Нет, не умерла Украина!
Я в страшные часы встречался с вами
Когда огней багровых языки
Взвивались к звёздам злыми «мессерами»
И разрывали небо на куски.
Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам сапоги,
Кричали «Хайль» охрипшими басами,
Ревели «Ще не вмерла...» в кулаки.
Где шли вы – там пустыня и руины,
И для убитых не хватало ям...
Плевала кровью "нэнька Украина"
И в морды вам и вашим господам.
Пропили б вы, несчастную, ей-богу,
И запродали б нас на край земли…
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись «москали».
Теперь вы вновь, связавши в кучку кости,
Торгуете в столице и в селе.
И новых палачей зовёте в гости,
На сало украинское и хлеб.
Вы будете слоняться на чужбине,
Покуда чёрт вас всех не заберёт.
Но знайте – не погибла Украина
И не умрет!
перевод с украинского
М.Ахмедовой-Колюбакиной
Василь СИМОНЕНКО
НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!