LINA KOSTENKO
***
Es war doch nur gestern, nur gestern bist du abgefahren –
Und Alltag schon regnet, und Alltag schon jammert und bruellt.
Wo sind denn die Decken, die mir so beruhigend waren?
Wo ist denn der Mantel, der mich im Unwetter umhuellt?
Ich sage mir wieder: auch schoenere Wochen noch werden.
Was solls – eine Woche? Es kommt noch der beste Moment.
Beim Denken an dich kann ich mich schon ein wenig erwaermen.
Es regnet, es regnet – und seh ich des Regens kein End...
Die Strassen gewichen, die Kraniche schreien beklommen,
Die Nacht bringt den Schlaf, der auch keine Erleichterung schafft.
Kein Weilchen kann ich in der Welt ohne dich auskommen.
Wie habe ich denn ohne dich mein Vorleben verbracht?
20.01.2014
Оригінал:
* * *
Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора,
а вже мені будень диктує дощі та й дощі.
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола,
для смутків сутулих — непродощимі плащі?
Вмовляю себе, що тиждень — це так небагато.
Ну, що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь, немов при багатті.
Дощі зарядили, такі затяжні-затяжні.
Дороги розмиті, і чується крик журавлиний.
І ніч проминула, і сон не приніс забуття.
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини.
А якось жила ж я усе попереднє життя!
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5729