О величаво-лагідно-сумна,
Російська мово, я тебе кохаю!..
Та сталось так, що я ще й рідну знаю… -
Тому в моїй душі ти не одна…
Я украинец! Был! И есть! И буду!
И я люблю украинский язык!
Але російську мову не забуду!.. –
Я нею в шахті спілкуватись звик…
Та й «матюки» - пробачте – там смачніші…
Як допечуть… - в «сім поверхів кладеш»…
А в українській?.. вибачте… бідніше… -
Такого розмаїття – не знайдеш.
Та якщо чесно «господа» й «панове»,
«товаріщі» та інші діячі –
Люблю просте, народне,щире слово…
І хліб, що мати випекла в печі…
Люблю прозорі, росяні світанки
І щебетання птахів у гаю…
Люблю - над бережиною серпанки
І шмат землі – той на котрім стою!
Та не люблю я - каву з філіжанки…
Замість краватки – галстук я ношу…
А ще люблю лежати на лежанці…
І милості у Бога – прошу…
Волію Світу радість дарувати…
Тому і вірші інколи пишу –
Там будуть всі щасливі і багаті…
На цім – амінь! І з цим я не грішу.
Листопад – Грудень 2013р. Дмитро Демуз