*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Грядущее – пришло, представьте.
Оно, пожалуй, началось...
Но прошлое не забывайте,
Оно уж инеем взялось!
И ценное не обедняйте,
И не теряйтесь вновь в толпе.
И редкое не променяйте
На сто эрзацев хоть в себе!
Проходят фронды и жиронды,
Проходят слава и почет.
Ищите женственность Джоконды,
Она вовеки не пройдет.
Любите пчёлку, и травинку,
И солнце завтрашнего дня,
В золе горячую искринку,
Гордую иноходь коня.
Вспомните в суете вагона,
В неотвратимости разлук,
Взгляд рафаэлевской Мадонны,
Что сквозь века коснется вдруг!
В эпоху спорта и синтетики
Людей большая пестрота.
Пусть хрупкие же пальцы этики
Вам тронут сердце и уста.