Однi казали, що мене на окраїнi бачили,
Iнши чули мене на, так званих, руїнах...
А я була на землi освяченiй,
Яку ще до мене назвали так - Україна!
Однi мовчали в ганчiр'я в роки депресiї,
Iнші були доволi кволi , пiснi i стислi...
А я промовляла з колiн Тараса і Лесi,
Я квiтла -тужила- жила в народнiй пiснi.
І от я жива, солов'їна, крокую в майбутнє,
Вiзьмiть пiдхопiть i плекайте медовим вiршем...
На Українi я українською маю бути...
А ви роздiлилися знов на "однi "та "iншi".