Рідна мамо моя!
Бачу руки твої на колінах,
Погляд ніжних очей,
а в куточках сльозинки бринять,
І квітучий садок,
де великі барвисті жоржини,
Наче, ті вартові,
біля нашої хати стоять.
Пам"ятаю, як ти
на світанку мене проводжала
В самостійне життя,
в цей жорстокий, палаючий світ,
Ну, а потім завжди
дні і ночі додому чекала,
Біля рідної хати,
біля наших з тобою воріт.
Мамо, люба, пробач!
Те, що я в чужині забарилась,
Що онуки росли
без бабусиних добрих казок!
Повернулася я...
та на ціле життя запізнилась,
Ти у Вічність пішла,
там, де зоряний світлий танок.