*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)
Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
На части искромсали жизнь, на граны,
На сечку тусклых слов и суеты,
А сердце рвется, словно из капкана, -
Сквозь дебри дум, на небо пустоты.
Сквозь готику безмолвную топОлей -
В труда одушевленную грозу.
Я зверь немного. Не люблю неволи.
Я вырвусь, пусть хоть лапу отгрызу.