* * *
Стали буднями мої свята,
Стали втратами мої будні.
Чи за мрії сміливі розплата,
Чи за віру в слова облудні...
Але мрії - птахи крилаті,
Прагнуть в небо - хай град, чи злива.
А слова - вороги завзяті,
Губить душу їх пісня зрадлива.
Зла на мрії я не тримаю,-
Хай літають собі на волі.
А ціну тим словам давно знаю,-
Не підкуплять вже більше. Доволі.
* * *
Стали буднями светлые праздники,
В боль утрат превратились будни.
Виноваты ль мечты-проказники,
Иль плачу за слова-блудни...
Но мечты мои - птицы крылатые,-
Манит небо, хоть гром и грозы.
А слова - лиходеи заклятые,
Душу ранят острее занозы.
На мечты свои я не в обиде, -
Отпускаю их - вольному воля.
И скажу своей горькой планиде:
Помолчим давай лучше... Доколе?!.....