Розсипаються щедро слова.
В них задумано-тихо вслухаюсь,
І окрилено думаю я:
На тім світі ще Люди бувають!
Справедливі і чесні які!
І жертвенні, й хороші, розумні!
А слова: золотисто-прості,
Оповиті любов'ю, задумні!
І скотилась щаслива сльоза,
Захотілося дружби ковточок.
До душі підійшла я, а там -
Лиш окрайця черствого кусочок...