Пам'яті Михайла Жизневського...
Так герої ідуть.
Так герої у вічність ідуть.
Так по хвилі живій,
Ніби човен, пливе домовина.
Повноводна ріка проводжає у праведний путь
У нерівнім бою за свободу полеглого сина.
Він війни не хотів,
Та від миру у клітці — втікав,
Бо мовчали сябри,
А один серед поля — не воїн.
Чи достатньо напитись малого свободи ковтка,
Чи віддати життя, щоб душа не попала в неволю?
Та прийдешню весну
Не зупинять колючі дроти.
Буде пісня — не стогін,
Веселка — не дим понад світом.
Заклинаю: живіть, вільні сестри і вільні брати,
І прошу: розкажіть про героїв онукам і дітям.