Дафінка Станева
МІСТЕЧКО МОЄЇ ЛЮБОВІ
Мого кохання місто! В ночі мрій
ти спогадом ідеш до мене звичним.
У будній день – чи лагідний, чи злий –
вбираєшся ти в одяг романтичний.
Я вулицею йду, де липи спів
мені дарує спогади і тайни.
І вітер, що в Дунаї волю пив,
їх річкою розносить, неохайний.
І неповторним тембром Азнавур
в каварню кличе співами своїми.
Рефреном пролунає «Mon amour»,
що житиме в мені, як звучні рими.
В цю мить, що дарувала доля нам,
ти прийдеш, бо мені судився Богом.
І ми, підвладні щирим почуттям,
одну на двох оберемо дорогу.
І ніжність, як розкрилений мусон,
здмухне мої турботи урочисто.
Скажу я, пригадавши той шансон:
«Добраніч, спи – мого кохання місто!»
(переклад з болгарської – Любов Цай)
http://www.stihi.ru/2014/02/02/10979
***
Оригінал:
Дафинка Станева
ГРАДЧЕ НА ЛЮБОВТА МИ
Градче на любовта ми, всяка нощ
при мене идваш – спомен неотемен.
След делника кипящ – добър и лош –
ти в дреха романтична се пременяш.
И тръгвам аз по улици с липи,
които шепнат спомени и тайни.
А вятърът – от Дунав волност пил,
в реката разпилява ги нехайно.
Със южния си тембър Азнавур
ще ме повика в кафене без име.
Рефренът на живота «Mon amour»
в мен ще ликува – като звучна рима.
И в този отреден за спомен час
ще дойде той – мъжът от Бог изпратен.
На любовта под праведната власт
да продължим по пътя на съдбата.
И нежността – неудържим мусон –
ще духне делничните мои драми.
В нощта ще шепна като в стар шансон:
«Спи, лека нощ, градче на любовта ми!»