Ты смотришь. Я уже – почти на трапе:
Слов не найду, и грусти - через край.
Проходит жизнь по «Гауссовской шляпе»:
Так смотришь - «здравствуй», а вот так - «прощай».
Прощай, прощай, чужой, меня не мучай!
Родней тебя мне в жизни не сыскать.
Вот он и выпал самый редкий случай,
Когда весь героизм - в том, чтоб сбежать.
Оригинал стихотворения Лины Костенко:
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
Папка 23 - стихотворение 41