Хочу мовчання, мовчання до тебе,
до себе, до Космосу. Боже, слова,
Хто проростив їх, з чиїх вони стебел
Так розпускаються, хто цілував
Їх і голубив, аби вони жи;ли,
Кров'ю розносились, дихали в такт
Із нашим диханням, рвали жили –
Такий собі небезпечний теракт.
Прошу, мовчи, говори лиш очима,
Я так люблю цю мову очей
Вона не вміє гриміти дверима,
Вона губами не обпече.
Давай говорити, я стану тиха,
Тихіша тиші, а ти мовчи.
Я чула вітер так тяжко дихав,
Певно, від неба згубив ключі.