Не вповнi

Вера Яковлева 5
Не вповні щастя випало мені.
Не від щедроти дарували квіти.
Не вповні заміж вийшла, зате – син,
Не вповні вірші пишу, зате – книжка.

І вірші не для слави, а у стіл
Пишу довгенько. Та яка різниця?
Пишу лише тоді, як гострий біль
Серпом протягне по моїх зіницях.

Поети підростають навкруги,
Є навіть загартованої проби.
А я плекаю, наче у багні,
Свої нелегкі та дурні хвороби.

Здається, небагато вже іти
До виднокола, що зове у далі.
Й мені здається, що неначе ти
Мене в тій далі довго виглядаєш.

Можливо, все це сон. А, може, й ні.
Чи все минеться, що в моїй уяві?
Й ще трохи сонце висвітить мені,
Й ще трохи за життя я потримаюсь?