Мне мамочка не вышила рушник,
когда на взрослый путь я становилась.
Наверное, ждала, что божья милость
вернёт из странствий к дому напрямик?
Не лёг рушник и в свадебном дыму
к ногам влюблённых тихим оберегом.
И длился век бессмысленного бега,
и множилась печаль в родном дому.
Былое вспомню – и гнетёт тоска…
Украсят ли хотя бы крест могильный
цветы на полотенце белом… Или
легендою останутся пускай?
*
Не вишила мені в дорослу путь
Святого рушничка колись матуся,
Бо, думала, додому повернуся,
По манівцях проплутавши, мабуть?
І не стелився рушничок до ніг
На майже клоунськім моїм весіллі -
Була лише відраза на похміллі
Та знищений з корінням оберіг...
Оце тужу чомусь несамохіть -
Чи видасться хоча б кінець прихильний?
Чи вив'яжуть рушник на хрест могильний?
Чи купувать його заздалегідь?
http://www.stihi.ru/2010/04/02/3125