***

Черновик Обезумевшей
Я не можу подивитись тобі в очі
В них ховається мій божевільний світ
Я згадую твій погляд серед ночі
Кожний твій погляд, мов гарячий лід

Я мовчу, хоч і так хочу закричати
Живу, не знаючи й краплі того спокою
Посміхаюсь, бо звикла так сльози ховати
Не хочу здаватись в товїх очах слабкою

А проходячи повз, хочеться зупинитись
Підійти, обійняти, і дихати разом з тобою
Та щось непізнане у тобі моє серце тисне
І кожний погляд - відгук нестерпного болю

Будучи поряд, я на тебе не подивлюсь
Тільки німо кричатиму,що до болю кохаю
Та не гляну у очі, бо панічно чогось боюсь
Чи потрібно тобі це, а чи всеодно... я не знаю?

Не зникай з життя мого, не треба, прошу
В мені зникне усе живе разом з тобою
Я хочу бачити твою помішку, любий, завжди
Я до сказу боюсь, і невже ми не зміним нічого?

Повір мені, я не кидатиму ножі в спину
Я буду поряд, якщо це потрібно тобі, назавжди
Зрозумій врешті-решт, ти найдорожча мені людина
Познайом мене з тим, що називають щастям...