Славомир Адамович Траектория нервного тика

Ковальчук Ан
Бросаешь взгляды на меня
диагонально .
Тебе тринадцать. Ты - совсем антибрутальна.
А мне почти что тридцать три
В пижаме скудной
Который день плечо болит
И голос нудный
Хотя и я навстречу дню
Смотрю и с хитринкой
И взгляды юности ловлю
словно маслинки
в суровом хлебе наших дней
Сентиментальность
Идет проведовать душу
лишь временами
А ты смутилась вся совсем
И воло-сами
прикрыла многоликий тик
Глаз, губ и щечек
Глушу в груди звериный рык
И ставлю прочерк
Я полюбил тебя, дитё
Маниакально
Забыв про хворое плечо
Чтоб нешакально
Жить продолжать
И дальше жить под нервным тиком
Лечь меж упругими грудьми, с каким-то шиком
заползти,
потом пропасть
в твоих бермудах
и там навечно прорасти
сакральным чудом.


ТРАЕКТОРЫЯ НЭРВОВАГА ЦІСКУ

Кідаеш позірк на мяне
дыяганальна.
Табе 13. Ты - сама антыбрутальнасьць.
А мне ўжо 33, дзяўчо,
я злосны, брудны,
каторы дзень баліць плячо
і голас нудны.
Але і я насустрач дню
гляджу з хітрынкай,
і юны позірк твой лаўлю,
нібы разынку
у чорным хлебе нашых дзён.
Сэнтымэнтальнасьць
яшчэ наведвае душу
маю часамі.
Ты засаромелася і
вала-
самі
прыкрыла шматаблічны цік
воч, вуснаў, шчочак...
Глушу ў грудзях ільвіны рык
і стаўлю про-
чырк -.
Я палюбіў цябе, дзяўчо,
маніякальна,
каб сьціхла хворае плячо,
каб нешакальна
жыцьцё працягваць,
жыць далей
з нэрвовым цікам
і між наструненых грудзей
зьвівацца сыкам,
а потым ціха запаўзьці
ў трохкутнік
тваіх бэрмудаў
і там навечна прарасьці
сакральным цудам.