Безвихідь – це коли так хочеться літати
Та реалії життя ламають крила..
Коли не терпиться чимдужче закричати
А чують тебе лише голі стіни
Коли хочеш частиночку себе віддати
Одній єдиній на світі людині
А він навіть не бажає тебе знати
І на додачу - холодний ніж у спину…
Безвихідь-це коли так хочеться
Поглянути у синє небо
Проте піднявши очі,
натикаєшся на стелю
Безвихідь-це коли усе «як-небудь»
І не видно світла навіть у кінці тунелю.