Немов потоки з гір, біжать літа,
І нам не повернути їх ніколи,
А в пам’яті зринає юність золота,
Проведена в Щирецькій школі.
Так хочеться, щоб зупинився час
Й не рахував так невблаганно роки.
Забігти знову на ОК в Ваш клас,
Адже фізика, - цікавими були уроки.
Де всі проблеми зводились лишень
До схем, малюнків, КВВК, задач, рівнянь,
Де було ясно, як у Божий день,
Що перездача є кінцем бажань.
І за Корветами, з міністром, - все як слід
Й життя складеться, як пазл-картинка.
… І ось уже минуло двадцять літ!
І вже прожита Вами половинка.
Вже Ваші діти школярами є давно,
Романтика в минулому, - скажу Вам прямо.
Хоча в житті, насправді, дійсно як в кіно:
У когось трилер, … в когось мелодрама.
Хтось щастя добивається - трудом,
А хтось і досі сподівається на диво,
Та першому і другому, тобто Вам обом,
Вже син чи дочка «підкидає» корективи.
Але якщо Ви ще прийшли сюди
І старих Друзів не забули й досі,
Хвала і слава Вам, - Ви досягли мети!
Життя прекрасне, тож воно у Вас вдалося!
З щирою повагою Моїм ВИПУСКНИКАМ !