Ну, здрастуй, хлопчик, мій малюк,
Сховалось сонечко за грати…
Зітхаю - чути серця стук ,
Не сплю, навіщо серцю втрати...
Так, я, можливо, не права,
Таке було вже не впервинку…
Де особливі ті слова,
Щоб нам з'єднати половинки…
Де ті думкИ , де вчинки ті,
Щоб все до серця повернути…
Пробач, хоч краплю посвіти,
Твоє мовчання, наче пута.
Замружся, ніби вовченя,
Та поспішай на запах сонця…
Як сумно нам на схилі дня
В свої дивитися віконці.
Як врятувати первоцвіт,
Ці мляві проліски в підвалі.
Який навколо - дивний світ,
Де в небі зорі запалали…
Притулок мій - в твоїх плечах,
Всю ніч стояла б я з тобою…
Зігрій мене, і на очах –
Я знову стану - золотою.
Не переплутає ніяк
наш щирий ангел душ світіння…
Я твій настояний коньяк,
«Імператриця і богиня»…
Мій вітерець ковзне до вух
І поверне у перенісся…
Ти народився, милий Друг,
Я поруч - бачиш... ти вже снишся…