Тепер, здається, знов на барикади…
Та намагання «змусити до миру»
Та без любові, браття, до насилля
Один лиш крок, від миру до війни…
Здається нам, що зламана свобода,
Нас знищують, керують кожен крок…
«Разруха-мать… ти рухаєш до волі!»
Нам закидають лозунги згори.
Та зламане життя, здоров’я та добробут
Не виправить «кричи ти, не кричи»
Що буде далі? Де межа безглуздю?
Як рухатись, коли вожді сліпі?
Хто змінить суть пролитої крові?
За що вмирали Неньки рідні діти?
Та доки будемо ходить по колу ми,
За роком рік проходячи в журбі…