***

        Переведiть мене через майдан,
        Де все святкують, б'ються i воюють,
        Де часом i себе й мене не чують.
        Переведiть мене через майдан.
                Віталій Коротич, "Остання пісня лірника"

І буде кров... Мовчи, мій рідний край,
мовчи і плач — шумлять вогонь і криця!..
І полилося те, що не водиця...
Давай, сумної — грай, музико, грай...

Давай, музико, видери мені
не тільки душу, але серце й очі!..
Хто нині з ранку доживе до ночі?
А хто навік засне у тому сні,

з якого не розкажеш на світанні
про те, що снилось? Грай, музико, грай
хоч що-небудь, аби не чути, най
поплаче скрипка — та не про кохання,

і не про матір, бо сьогодні зло
збирає дань людьми із України!..
Чия матуся не побачить сина? —
Музико, грай, щоб горе обійшло!..

Що хочеш, вигравай: про гуси, чи
про козака, а чи про очі милі...
Бо тихо в хаті, наче у могилі...
зіграй, музико, — тільки не мовчи...

Майдан — горить, Галичина — в вогні,
і синьоокий Крим глядить за море...
Зіграй, бо серце тисне чорне горе,
бо від вогню і диму гаснуть зорі...
Поплач, бо — сльози... Гей, поплач мені...

                20 февраля 2014 г.