С капелькой ревности каждая фраза горчит…
Сладкий коктейль с мятным холодом медленно пью.
Падает снег осторожно на шарик-самшит,
На хризантемы печальные и на скамью.
Каждый вопрос твой как легкий упрек и укол,
Хочешь услышать, что я без тебя не могу.
-Кто-то на город здесь выпустил рой белых пчел…
-Море и снег? Напиши мне «люблю» на снегу.
-Знаешь, здесь пусто, ведь царствует мертвый сезон.
Рыжего пса я на пляже пустынном кормлю.
… Так получилось, что мне отключить телефон
Проще теперь, чем ответить: «Я тоже люблю»
Чайки кружатся над летним кафе, за стеклом
Тени цветные на креслах плетеных сидят.
Город приморский под белым и легким крылом.
-Я не могу говорить! Извини, снегопад…
15.02.2014 г.
Перевод Валентины Лысич
http://www.stihi.ru/2018/11/18/7061
З краплею ревнощів фраза євшаном гірчить...
П'ю свій коктейль з м'ятним смаком, який холодить
Сніг обережно на кущик самшиту летить,
На хризантеми сумні і на лавку самотню – щомить.
Кожне питання твоє – докір щемний, укол.
Хочеш почуть, що без тебе не зможу прожить.
– Хтось сипонув же на місто дрібних матіол...
– Море і сніг? Напиши "Я кохаю" в цю мить!
– Знаєш, тут пусто, нудьгує безлюдний сезон.
Дику собаку на пляжі тутешнім годую.
... Вийшло вже так: відключити мені телефон
Зараз простіше, чим щиро признатись "Сумую..."
Чайки кружляють над літнім кафе, а за склом
Тіні строкаті на плетених кріслах сидять.
Місто приморське під білим легеньким крилом.
– Чую погано тебе! Вибачай, снігопад....