Мила моя Софіє -
Мудрість Богів і неба,
Посмішка Ваша гріє,
Тільки не все як треба!
Пісня гучніше, сльози,
Я так не можу більше!
Рідна, я вже не взмозі,
Нащо Ви так, Ви ж вище?
Нащо Ви в серце знову
Глибоко так? Навічно?
Люба, то може змова?
Навіть тремтить незвично.
Соню, навіщо я Вам?
Поряд дівчат багато.
Роси зберуть у травах,
Тільки б про Вас подбати.
Я ж усе більше вдома,
Сотні рядків у віршах.
Рідна та незнайома,
Випадки є простіші
2о11