Пробач, мамо

Черновик Обезумевшей
Пробач мені, мамо, за те, що тебе я покинув
Пробач та я більше руки тобі не подам
Знай, сонечко, ти гідного зростила сина
Який життя своє за рідну Вкраїну віддав

Не поцілую більше, вітаючи з добрим ранком
Не переступлю нащої рідної хати поріг
Я душею з тобою, з українцями, із Майданом
Я щасливий, бо я там був, я боровся, я зміг

Не плач, рідненька, не тужи, що сина не стало
Душа моя поряд, хоч відсутнє серцебиття
Будь певна матусю, я сьогодні потрапив до Раю
Бо не раб, хоч за свободу заплатив життям

Мамо! Я бачив очі людей на Майдані!
Відчував їх віру, чув як б'ються їхні серця
Захищав народ від катів, віддав сили останні
Я тебе захищав, шкода не дійшов до кінця

І хоч тіло тепер замуроване у домовині
І катують народ здичавілі пси без породи
Настане час, я посміхнусь сонцем миру для України
Засяю над ненькою чистим небом Свободи

Пишайся сином, мати, Він помер достойно
Він відстоював рідний край, і його свободу
Українцями подвиг його не буде забутий ніколи
Герой, що любив життя,
і віддав його за майбутнє свого народу